Крик душі

Допоможіть - моя сестра просто "затероризувала" свою доньку, мою племінницю. Племінці всього 2,5 року - дуже рухлива, непосида. Сестра кричить на неї постійно, у справі і без діла, зовсім засіпала дитину. Не дай боже дитина у вихідний день прокинеться рано і попроситься, наприклад, у туалет: "Як ти мені набридла! За те, що ти мене розбудила - ти будеш покарана. Яка ж ти гадина!" - так сестра "спілкується" зі своєю донькою. Серце кров'ю обливається. Ми їй намагалися говорити, що так не можна, вона ж маленька, рідна твоя кровушка. Своє звернення вона пояснює тим, що не може з дитиною впоратися, а нам каже, щоб ми (мама і я – старша сестра) не втручалися, що це її дитина, "Що хочу те й роблю". Як її зупинити? З чоловіком розлучилася рік тому – виховує дитину одна, але ми їй допомагаємо у всьому. ЩО РОБИТИ? ДОПОМОЖІТЬ!

Вітаю, Вероніка!

Поведінка Вашої сестри може бути обумовлена кількома факторами:
 
Невротичним розладом нервової системи внаслідок перенесеного стресу/розлученням/;
Загостренням особистісних істеричних рис характеру, зумовлених тим самим розлученням, чи новими, незвичними навантаженнями/ виховання дитини/;
Відсутність елементарних знань із виховання дитини.
Чим можна допомогти їй, а отже і дитині?
 
Не пускати на самоплив ситуацію, що склалася.
 
Якщо є матеріальна можливість, залучати до дітей інших досвідчених людей,- няню, психолога, педагога. По можливості переконувати сестру в тому, що своєю поведінкою вона формує таку ж поведінку дитини по відношенню до інших людей, і насамперед до себе.
 
Переконати сестру під іншим приводом проконсультуватися у психотерапевта, психолога, проінформувавши заздалегідь фахівця про проблему.
 
Пропонувати сестрі літературу про виховання дітей.
 
Виявляти по відношенню до дитини альтернативне ставлення зі свого боку, щоб хоча б частково компенсувати дитині ласку і ніжність.
 
Всього вам доброго.
 
З повагою,
Ігор Петрович.